Попри значні кошти, спрямовані на цифровізацію освіти, українські школи досі стикаються з серйозними проблемами із технічним забезпеченням. Про це йдеться у звіті Рахункової палати, яка перевірила використання державних коштів у сфері цифровізації шкільної освіти у 2021–2024 роках.
За даними аудиту, за цей період на цифрові потреби закладів освіти було спрямовано 11,3 мільярда гривень. За ці кошти школи отримали понад 395 тисяч гаджетів, однак інформація про закупівлю ще 18,6 тисячі пристроїввиявилася неповною. У результаті Міністерство освіти і науки не має точних даних щодо використання приблизно 868,4 мільйона гривень, які були витрачені на ці закупівлі.
Аудитори також звернули увагу на проблеми з плануванням та координацією закупівель. Під час реалізації програм не проводився системний збір інформації про реальні потреби шкіл. Через це деякі заклади отримували більше техніки, ніж їм потрібно, тоді як інші залишалися недостатньо забезпеченими. У низці випадків постачання обладнання затримувалося — іноді до двох років. Крім того, частина придбаної техніки не використовується через технічні несправності або невідповідність вимогам Нової української школи.
Особливо гострою залишається проблема застарілої техніки. За результатами перевірки, 46,6% шкіл використовують комп’ютери, виготовлені у 2005–2011 роках, тобто обладнання, якому вже понад 15–20 років. Також у 39,6% закладів освіти зафіксовано дефіцит комп’ютерів — у середньому один пристрій припадає на двох або трьох учнів.
Окремо аудит виявив і проблеми з доступом до інтернету. 8% шкіл взагалі не підключені до мережі, а 6% педагогів повідомили, що не мають доступу до інтернету на своєму робочому місці. Крім того, лише 3,7% вчителів зазначили, що в їхніх навчальних закладах є спеціалізоване обладнання для STEM-освіти.
У Рахунковій палаті дійшли висновку, що поточний стан цифрової інфраструктури значно обмежує можливості використання сучасних освітніх технологій у школах. За словами голови Рахункової палати Ольги Піщанської, цифровізація у сфері загальної середньої освіти проводилася без цілісної системи, яка б поєднувала оцінку потреб, планування, реалізацію та оцінку результатів.
Вона зазначила, що в межах програм не були визначені чіткі показники ефективності, а також не проводився системний моніторинг того, чи досягнуті заплановані результати для шкіл, учителів та учнів. У підсумку, як підкреслюють аудитори, управлінські рішення у сфері цифровізації освіти у 2021–2024 роках не були достатньо орієнтовані на реальний результат.
Слідкуйте за найважливішими новинами науки та освіти в нашому Telegram-каналі
