Оприлюднення світового рейтингу університетів QS 2025 року, до якого увійшли десять українських вишів, знову актуалізувало питання: чи ці рейтинги справді стимулюють розвиток освіти, чи лише створюють ілюзію успіху?
Попри те, що рейтинг QS охоплює 1500 університетів світу, до його методики вже кілька років поспіль виникають серйозні зауваження — як з боку академічної спільноти, так і з боку самих учасників.
Коли репутація перетворюється на бізнес
QS Ranking позиціонується як один із найбільш авторитетних показників якості вищої освіти. Утім, його критики вказують на очевидний конфлікт інтересів: рейтинг формується приватною компанією, яка водночас продає університетам платні послуги — від аудиту до просування.
Фінансові показники підтверджують це: прибуток компанії QS лише у 2019 році перевищив 46 мільйонів євро. Частина надходжень — від так званої системи QS Stars, яка за окрему плату дозволяє закладу пройти аудит за десятками критеріїв та отримати “зіркову” оцінку.
Попри те, що QS Stars не впливає безпосередньо на основний рейтинг, університети, які скористалися цією послугою, нерідко покращують позиції у таблиці. Це породжує сумніви щодо прозорості оцінювання.
Критерії, що формують лідерів
QS оцінює університети за дев’ятьма показниками, з яких найбільшу вагу мають:
- академічна репутація (40%) — базується на глобальному опитуванні науковців;
- співвідношення викладачів до студентів (20%);
- науковий вплив (20%) — кількість цитувань на одного викладача в Scopus;
- репутація серед роботодавців (10%);
- міжнародна складова та сталий розвиток — решта 10%.
Однак університети, особливо ті, що перебувають поза топ-100, часто фокусуються на кількісних показниках — наприклад, збільшенні публікацій у базі Scopus — іноді на шкоду якості. Експерти також фіксують сумнівні практики з маніпуляцією даними про викладацький склад, що підвищує середню цитованість.
У 2023–2024 роках кілька престижних університетів з Кореї, Китаю та Нідерландів вирішили взагалі не брати участі у QS, протестуючи проти “рейтингової гонки”, яка, на їхню думку, підмінює реальний зміст вищої освіти маркетинговою оболонкою.
Україна в рейтингах: шлях між викликами
Цьогоріч до рейтингу QS увійшли 10 українських університетів. Найвищі позиції посіли:
- Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (701–710);
- Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна (781–790);
- КПІ ім. Ігоря Сікорського (801–850).
До групи 1001–1200 увійшли також Львівська політехніка, Харківський політехнічний, СумДУ. Останній демонструє стабільні результати, незважаючи на обмежене державне фінансування в минулому. Це свідчить про ефективний менеджмент і активність академічної спільноти.
Водночас деякі університети з постійною державною підтримкою, як-от НУБіП, цього року взагалі не потрапили до QS. І це — маркер того, що не лише обсяг ресурсів, а й спосіб їх використання відіграє ключову роль.
Вплив війни: рейтинг як дзеркало системи
Війна в Україні боляче вдарила по вищій освіті: частина закладів була зруйнована, викладачі виїхали або пішли на фронт, а наукова діяльність — призупинена чи перенесена за кордон. Усе це неминуче позначилось на позиціях у міжнародних рейтингах.
Однак ситуація із QS показує: університети можуть залишатися конкурентоспроможними навіть у надзвичайних умовах — за умови автономії, прозорого управління та чіткого стратегічного бачення.
Слідкуйте за найважливішими новинами науки та освіти в нашому Telegram-каналі.
