Наша редакція розпочинає цикл репортажів про те чим живуть українські вчені. Ми взяли інтерв’ю у вченого, спортсмена, тренера, який наразі проживає в Каліфорнії – Андрія Тупчія
1. Питання. Андрію, дякую що погодилися на інтерв’ю. Почнемо з самого головного — чим для вас є волейбол зараз, після багатьох років активної гри?
Відповідь. Волейбол — це не просто професія чи хобі, це частина мене. Навіть розпочався новий етап життя в новій країні, він продовжує бути моїм способом мислення, моїм середовищем і моєю енергією. Я ніколи не уявляв себе поза волейболом, це без перебільшення моє покликання.
2. Питання. У статті на volleyball.ua ви зазначаєте, що в 2023 році переїхали до США. Можете розповісти детальніше, як виник цей варіант і чому ви вирішили ним скористатися?
Відповідь. Так, дійсно у 2023 році я вирішив скористатися можливістю спробувати себе в новій країні, отримати новий досвід. Спочатку я отримав запрошення працювати дитячим тренером, але насправді, протягом цього часу я не припиняв тренуватися, підтримував форму та брав участь у волейбольних турнірах. Я присвятив цьому спорту більшу частину свого життя, тож бажання та можливість грати в мене нікуди не зникли. Мій досвід та фізична форма дозволили мені продовжувати виступати на високому рівні, і я цьому дуже радий.
Досвід тренерства виявився надзвичайно цікавим і корисним. Він дозволив мені поглянути на волейбол під зовсім іншим кутом. Як я тепер розумію, тренер сприймає ігровий та тренувальний процеси інакше. Головна відмінність – це колосальна відповідальність за всю команду, за її кінцевий результат, а не лише за власні якісні та кількісні показники. Крім того, мені довелося шукати індивідуальний підхід до кожного гравця, щоб розкрити його потенціал. Я докладав максимум зусиль як для командного успіху, так і для особистого, якісного технічного та психологічного зростання кожного члена команди.
До речі, мій міжнародний досвід та професійна підготовка стали великою перевагою. У США більшість тренерів мають ігровий досвід лише на рівні школи або коледжу, Гравців із професійним міжнародним досвідом, які виступали на такому рівні протягом багатьох років, тут дуже мало. Як результат – ми досягли перемог на турнірах, збудували якісний тренувальний процес, а задоволені діти – це найкраща нагорода за всі докладені зусилля.
3. Питання. На початку адаптації в новій країні — що було найскладніше: мови, культурні особливості, або нова система тренування й організації?
Відповідь. Найскладніше — поєднати всі ці фактори — мову, культурні відмінності й структуру американського спорту. Переїзд — це завжди стрес: пакування життя в кілька валіз, залишити знайоме середовище, адаптуватися до нового ритму.
Мова й комунікація — це був виклик, особливо коли працюєш з дітьми, треба доступно пояснити дітям вправи, зробити акцент на деталях, над якими потрібно більш уважно працювати. Але згодом стає легше і зрозуміліше. Знову ж таки, досвід виступів за іноземні клуби, де часто доводилося спілкуватися англійською з колегами по команді, тренерським та менеджерським складом, став у нагоді. В цілому дуже швидко відчув, що мене цінують, колеги прислухаються та питають поради щодо організації тренувань, фізичної і тактичної підготовки команд.
4. Питання. Маючи успішний досвід тренерства, чому вирішили повернутися на майданчик як гравець?
Відповідь. Мене завжди приваблював виклик і бажання рухатися далі, дуже хотілося спробувати себе тут, у новій країні саме у якості гравця. Я брав участь у кількох турнірах і показав хороші результати, виграв один із них. Після цього отримав пропозиції від клубів щодо співпраці як гравець. Наразі ми ведемо активні переговори з волейбольним клубом, обговорюємо умови й чекаємо вирішення документальних питань. Це буде дуже важливий, цікавий і, безумовно корисний досвід як для мене, так і для моєї майбутньої команди.
Я дуже щасливий, що саме це стане моїм наступним кроком. Маю приємне передчуття щодо найближчого майбутнього у лавах нового волейбольного клубу і вже розпочав підготовку до майбутнього сезону.
5. Питання. У вас дуже насичений досвід гри за клуби різних країн. Як це допомагає вам у нових чемпіонатах і як допоможе у майбутньому клубі?
Відповідь. Так, мій ігровий досвід дійсно великий. Я виступав за провідні клуби України, Туреччини, Франції, Росії, Катару, Саудівської Аравії та Тунісу, отримуючи найвищі командні та індивідуальні нагороди, включно з титулом MVP чемпіонатів. Такий різноманітний досвід навчив мене швидко адаптуватися в основному складі, впевнено займати лідерські позиції та підтримувати команду, зокрема психологічно. Не секрет, що ефективність команди значною мірою залежить від того, наскільки гравці налаштовані на гру, чи можуть вони довіряти один одному у найважливіші моменти, та чи є серед них справжній лідер. Я завжди був з командою, у вирішальні ігрові моменти брав на себе відповідальність і робив значний внесок у перемогу. Мої колеги по майданчику завжди знали, що можуть на мене розраховувати. Саме ці якості, а також мої технічні та фізичні навички, завжди були і залишаються моєю перевагою.
Крім того, я планую частково долучатися до тренувального процесу й у новому клубі. У мене є сертифікована методика, власні напрацювання, цикли тренувань, що були перевірені на практиці професійними клубами та показали високу ефективність при мінімізації травматизму. Це буде вагомим внеском у розвиток команди.
6. Питання. Що ви вважаєте найбільшими викликами для легіонера в іноземному чемпіонаті — і як ви їх долали?
Відповідь. До легіонера завжди прикута увага тренера, керівництва клубу, вболівальників. Тому, в першу чергу, це велика відповідальність, спорсмен повинен показувати результат попри все. Щодо фізичного навантаження, то кожен спортсмен повинен бути готовим до цього, це основа основ. Але кожного року виступаючи за новий клуб спорсмен повинен бути гнучким, вміти пристосуватися до стилю гри команди, порозумітися з колегами по майданчику, при цьому виконуючи цілі, які ставлять перед командою. Безумовно, дається взнаки психологічне навантаження, треба бути готовим до цього. Як і до можливих травм та процесів відновлення, що є частиною спортивного життя кожного атлета. Для зниження ризиків травмувань я приділяю багато уваги ізольованим фізичним вправам, а також відповідно спланованим періодам відновлення. Загалом професійний спорт – це про структурований підхід, дисципліну і відповідальність. Тільки так можна розраховувати на достатньо довгу та успішну кар’єру.
7. Питання. Що можете сказати про рівень волейболу в США?
Відповідь. Волейбол тут досить популярний, причому серед різних вікових груп. Особливо розвинений студентський волейбол. Навчальні заклади, які мають волейбольні команди і виступають у студентських лігах пропонують спортивні стипендії та створюють всі умови, щоб студент міг не тільки навчатися, а й виступати за свій коледж чи університет. Це дуже престижно, змагання збирають повні зали глядачів, а ігри перетворюються на справжні шоу для вболівальників.
Однак, після закінчення навчання дуже мало хто продовжує спортивну кар’єру. Це пояснюється тим, що лише кілька команд у професійній лізі можуть запропонувати контракти та фінансове забезпечення. Решта клубів не можуть запропонувати такі умови, тому молоді люди вимушені тренуватися і виступати, поєднуючи спорт з основною роботою. Тобто ті, хто прагне продовжити саме професійну кар’єру, змушені шукати клуб за кордоном. Наприклад, майже всі гравці чоловічої збірної США з волейболу виступають за клуби за межами Сполучених Штатів.
Разом з цим у професійному жіночому волейболі протягом останніх 2 років відбулися значні зрушення – були засновані не тільки нові клуби, а й професійні ліги! Знайшлися меценати готові спонсорувати жіночий волейбол, вдалося залучити значні інвестиції. Як результат – члени жіночої Національної збірної США з волейболу майже у повному складі виступають у цих лігах, отримуюють гідне фінансове забезпечення, демонструюють високий рівень волейболу, популяризуючи його серед вболівальньників та підростаючого покоління.
Я переконаний, що якби було більше можливостей залишатися у професійному спорті, молодь із задоволенням розвивала б кар’єру вдома. Це сприяло б популяризації волейболу серед населення і створювало б сильніший внутрішній чемпіонат. Саме цього мені хочеться досягти – своїм прикладом мотивувати молодих гравців і показати, що волейбол може бути справою життя й у США.
8. Питання. Це чудова ідея. Андрію, як, на вашу думку, це важливо для населення та країни в цілому?
Відповідь. Розвиток спорту – це інвестиція в здорове, свідоме й дисципліноване суспільство. Спорт формує дисципліну, відповідальність, уміння працювати в команді та долати труднощі. Він навчає досягати мети й створює позитивні життєві орієнтири, що особливо важливо для молоді. Крім того, спортивні події об’єднують людей, а спільні перемоги сприяють згуртуванню суспільства. Зростають також економічні та культурні вигоди для країни, зміцнюється її позитивний міжнародний імідж та престиж на глобальному рівні.
Саму тому свій особистий внесок я бачу не лише в тому, щоб перемагати на майданчику, але й щоб надихати дітей і молодь, розвивати професійну лігу й доводити, що спорт може бути престижним і перспективним життєвим вибором.
9. Питання. Як підтримуєте зв’язок з волейболом України тепер, перебуваючи за кордоном?
Відповідь. Я слідкую за чемпіонатом України, переглядаю матчі Суперліги, стежу за досягненнями друзів і колишніх партнерів.
Крім того, коли вдається, спілкуюся з колегами в Україні, підтримую молодь — можливо, порадами, обміном думками, навіть менторством. Для мене важливо не відходити, а бути частиною волейболу в глобальному масштабі.
Моя донька мріє стати волейболісткою, і разом із нею ми часто дивимось матчі Суперліги — вона черпає натхнення і мріє про власний шлях у цьому виді спорту.
10. Питання. Що б ви порадили молодим українським гравцям, які мріють поїхати за кордон і продовжити кар’єру чи стати тренерами?
Відповідь. Основне – це дисципліна, старанність і бажання перемагати. Професійний спортсмен не може дозволити собі порушити режим, або не прийти на тренування, для досягнення результатів і перемог потрібна системність. Потрібно приділяти достатньо уваги усім аспектам – фізичній формі, технічному виконанню елементів, психологічній підготовці та здатності комунікувати на майданчику. Це не легко, тому будьте готові до труднощів, продовжуйте навіть тоді, коли хочеться все покинути – це все безцінний досвід. В той же час розвивайтеся та адаптовуйтеся, вивчайте іноземну мову та культуту, міжнародний досвід, слідкуйте за іноземними чемпіонатами та турнірами. Готуйте себе заздалегідь до нелегкого шляху, але будьте впевнені, що все вдасться! Я бажаю кожному спортсмену досягнення поставлених цілей, завоювання омріяних спортивних нагород і безумовної віри в себе!
Інтерв’ю провів співробітник редакції – Олег Шаповал
