Міністерство освіти і науки України запропонувало нову систему оцінювання для шкіл, яка викликала хвилю критики серед учителів та батьків. Критерії оцінювання тепер мають поділятися на чотири рівні, кожен з яких оцінюється трьома балами, що у підсумку дає оцінку за 12-бальною шкалою.
За новою схемою, семестрове оцінювання ґрунтується на групах результатів із кожного навчального предмета. Наприкінці семестру вчитель має виставити кілька оцінок: окремо за кожну групу результатів і одну підсумкову оцінку.
Наприклад, для оцінювання з історії України вчитель орієнтується на три групи результатів:
- Орієнтується в історичному часі та просторі, виявляє взаємозв’язки подій і явищ
- Працює з інформацією історичного та суспільствознавчого змісту
- Виявляє здатність до співпраці, толерантність, громадянську позицію
Після цього виставляється загальна підсумкова оцінка на основі результатів у цих групах.
Нова схема викликала обурення серед освітян та батьків. У коментарях до публікації МОН у Facebook вони наголосили, що така система лише ускладнює роботу вчителів, не маючи реальної користі для учнів.
«Питання: так а що змінилось у кінцевому результаті у семестровому балі? Усі групи результатів підсумувались і вивівся середній бал. Це те саме, що й раніше: середнє арифметичне з поточних чи тематичних. Тоді який сенс у групах?»
Деякі вчителі називають нововведення “знущанням з дітей і педагогів”, наголошуючи, що ці зміни є зайвими.
«Це не спрощує процес навчання, а лише додає плутанини. Чому МОН не консультується з учителями-практиками перед такими реформами?»
Батьки теж не приховують свого невдоволення, зауважуючи, що нова система не вплине на якість знань учнів, а лише створить додаткове адміністративне навантаження для педагогів.
Критика також спрямована на те, що кінцевий результат нового підходу практично не відрізняється від попередньої схеми оцінювання, де використовувалося середнє арифметичне з поточних або тематичних оцінок.
Українці наполягають на тому, що МОН має звертатися до вчителів-практиків, аби впроваджувати реформи, які дійсно покращують освітній процес, а не ускладнюють його.
У такій ситуації важливо, щоб подальші рішення були обґрунтованими, враховували думки освітян і не створювали додаткового навантаження на школи та педагогів.
