Здається, що в школі всім завжди бракує часу. Американські учні проводять у школі стільки ж або навіть більше часу, ніж їхні однолітки в усьому світі, проте на важливі теми, уроки, бесіди та проекти часу завжди замало. Вчителі мають чіткий перелік пріоритетів, на які вони хотіли б мати більше часу. Минулого року опитування викладачів коледжу Меррімак в США показало, що 29% вчителів хотіли б мати більше часу на планування, 28% – на викладання, а 17% – на співпрацю з колегами. Водночас вчителі хотіли б витрачати менше часу на адміністративні завдання, взаємодію зі студентами, яка не пов’язана з викладанням, та професійний розвиток.
Фредерік Гесс, автор книги “Велике переосмислення школи” пише, що однією з постійних проблем, яка заважає щось робити в цьому напрямку, є відсутність чіткого уявлення у керівників шкіл і системи про те, куди витрачається час. Ця ситуація дивна, оскільки час є найціннішим ресурсом, яким володіють школи. Сотні мільярдів доларів, які школи витрачають щороку на зарплати та пільги, насправді призначені для придбання часу. Час є найціннішим ресурсом шкіл. Тому керівникам шкіл важливо слідкувати за тим, щоб цей ресурс використовувався максимально раціонально. Для цього є очевидний і надзвичайно корисний інструмент, який майже не використовувався протягом останніх 20 років: щоденник обліку часу. Ще у 2003 році дослідники з Колумбійського університету та Університету Меріленда опублікували безцінне дослідження, в якому вивчали, як учні початкових класів насправді проводять свій навчальний день.
Дослідники надіслали вчителям кожного з 553 учнів початкових класів, які взяли участь у дослідженні, анкету, щоденник обліку робочого часу та форму для батьківського підпису. У випадково обраний навчальний день вчителі заповнювали щоденники, в яких фіксували, як учні проводять свій час. Вчителі відстежували, коли розпочався, коли закінчився кожен вид діяльності та чим займалися учні. Дослідники згрупували види діяльності в чотири категорії: навчальна, розвивальна, відпочинок та організаційна категорія. “”Навчальна група” включала час, присвячений навчальним предметам (у тому числі тестування та екскурсії на природу). “Розвивальна група” включала навчальні пропозиції, які не були частиною традиційної шкільної програми, як от мистецтво та здоров’я. “Відпочинок” включав ігри, спілкування та перерви, а “організаційна” – інші види діяльності, що не пов’язані з навчанням, такі як прибирання класу та шкільна лінійка. Середній навчальний день учня початкової школи тривав шість годин 35 хвилин, з яких 64% було присвячено навчальній діяльності. З решти часу 15 відсотків займала організаційна діяльність, 12 відсотків – розвиток, а 7 відсотків – відпочинок на перервах.
Розділивши учнів на групи залежно від тривалості навчального дня, дослідники виявили, що учні з семигодинним навчальним днем мали лише на 29 хвилин більше навчального часу, ніж учні з шестигодинним днем. Коротше кажучи, менше половини додаткової години було присвячено навчанню. Легко уявити, що “більше шкільного часу” – це скорочення від “більше навчання”. Це трапляється постійно, коли державні службовці говорять про подовження навчального року або навчального дня. Але правда полягає в тому, що за годину навчання можна отримати багато знань – або не отримати жодних.
Цю вправу варто повторити у вашій школі чи освітній системі. Попросіть працівників вести власний щоденник протягом дня, відстежуючи все, що відбувається впродовж навчального дня (включно з часом підготовки, тим, що вони роблять між уроками, і тим, що відбувається в класі). Оскільки вчителям складно відстежувати себе під час уроку, корисно робити це в парі з колегами або іншими співробітниками. Для відстеження зазвичай рекомендується простий шаблон з трьома колонками: в одній колонці зазначається, скільки хвилин було присвячено тому чи іншому виду діяльності; у другій коротко описується вид діяльності; а в третій ця діяльність класифікується як навчальна, розвивальна, на відпочинок чи організаційна діяльність.
Хоча вчителі та адміністрація схильні вважати, що вони вже добре розуміють, як використовується час, це не так. Такі вправи можуть допомогти стимулювати розмови про те, куди йде час і що має змінитися. Фредерік Гесс – директор з досліджень освітньої політики в Американському інституті підприємництва та виконавчий редактор журналу Education Next.
