Міністерство освіти і науки України презентувало новий підручник з історії України для 11 класу, авторами якого є Ігор Галімов, Олександр Гісем і Сергій Мартинюк. Утім, його поява викликала хвилю критики в освітньому середовищі. Особливо — з боку вчителів, які першими стикаються з наслідками таких нововведень у класі.
Одна з українських вчительок історії Марія Воротило публічно поділилася у Facebook своїми роздумами про підручник, назвавши його поспішним, поверховим і травматичним для дітей. Її допис влучно висвітлює емоційні та професійні дилеми, які викликає новий навчальний матеріал.
«Я хочу поділитись своїми роздумами про новий підручник для 11 класу з історії України. Подумала і таки знімаю костюм. Та ні, не хочу я ніякого хайпу. Просто мене турбують деякі речі. І є цілий ряд питань до Міносвіти».
За її словами, випускники отримали нові підручники лише наприкінці березня, за два місяці до складання НМТ. Більше того, знайти електронну версію підручника або матеріали, що відповідають друкованій версії, — майже неможливо.
Особливе занепокоєння викликає розділ, присвячений повномасштабній війні:
«І що мене найбільше гнівить — це те, що підручник завершується 2024 роком… Ми не обговорюємо професійно події, яким менше 5 років. Бо минуло занадто мало часу, ми ще не є об’єктивними».
Вчителька наголошує, що частина тем торкається дітей безпосередньо — адже багато з них були безпосередніми учасниками чи свідками подій, описаних у підручнику.
«Важко говорити про Ірпінь з дітьми, які тікали звідти у 2022 році і бачили підрив дамби. Важко говорити з харківськими малюками, особливо із Салтівки… Діти з півдня переважно мовчать і нічого не коментують. Весь цей матеріал проходить по всіх їхніх тригерах».
Також у підручнику майже не згадано відомих військових, волонтерів та громадських діячів. Вона вказує, що в ньому не знайшла ані історій цивільних жертв, ані імен захисників, які стали символами українського спротиву.
«Про Залужного — маленька фотографія і все. Дмитро Марченко — врятував Миколаїв і він заслуговує більше, аніж 1 речення. Або ж Да Вінчі — він би був класним натхненням для підлітків, а я жодного слова не знайшла про нього».
Одним із ключових зауважень є відсутність критичного осмислення державних рішень у переддень повномасштабного вторгнення:
«Усі пам’ятають, як з осені 2021 всі хвилювались через чутки… А яка спокійна була влада — із шашликами, планами на Великдень… У підручниках про це — ні слова».
Вона також зазначає, що дітям складно орієнтуватись у згаданих географічних назвах без карт, а атласи — неактуальні або недоступні.
«Діти не знають, де це — Кремінна, Попасна, Гуляйполе… Ми знаємо, бо ми варимось у цій війні. А для них — це просто назви».
Цей голос з класу — важливий сигнал для освітньої спільноти та МОН. Адже підручники — це не лише джерело знань, а й дзеркало суспільного діалогу. І якщо воно спотворене — діти це відчувають першими.
Слідкуйте за найважливішими новинами науки та освіти в нашому Telegram-каналі.
