Далека комета, що застрягла на орбіті між Сатурном і Ураном, має навколо себе диск крижаного пилу, який постійно змінюється, свідчать нові спостереження. Цей химерний об’єкт, який іноді наближається до Сонця так само близько, як Сатурн, а іноді відступає так далеко, як Уран, має навколо себе диск пилу, що трансформується, змінює форму і навіть може імітувати кільця.
Мала планета 2060 Хірон відома як “Кентавр” – це захоплені космічні кометоподібні об’єкти, які обертаються навколо Сонця по петлеподібних орбітах між Юпітером і Нептуном. Хірон має лише 218 кілометрів (135 миль) у діаметрі і час від часу спалахує, як комета. Однак до цього часу жоден космічний апарат ще не побував на Кентаврі.
У 2011 році Хірон пройшов перед слабкою, з нашої земної точки зору, зіркою. Такі події називаються “зоряними затемненнями”, і на основі того, як об’єкт, подібний до Хірона, блокує світло зірки, шляхом дедукції можна визначити форму і розмір об’єкта, що затуляє зорю. Під час затемнення 2011 року було помічено, що світло зорі трохи тьмяніє – двічі перед тим, як Хірон сам затулив зорю, і ще два рази після того, як Хірон пройшов повз неї. Це спостереження було інтерпретовано як те, що Хірон має подвійне кільце з пилу.
Потім, 28 листопада 2018 року, Хірон затулив іншу зірку, і цією подією скористалася Аманда Сікафуз, старший науковий співробітник Інституту планетарних наук в Тусоні, штат Арізона. Через те, що тінь від Хірона, яку відкидає зірка, дуже мала, вона перетинає лише вузьку ділянку Землі, відсікаючи південну Африку. Тому Сікафуз з колегами використали 1,9-метровий (6,2 фути) телескоп Південноафриканської астрономічної обсерваторії в Сазерленді, Південна Африка, для спостереження за затемненням. Їхні результати, опубліковані рівно через п’ять років, розповідають дещо іншу історію, ніж у 2011 році.
“Ми виявили провали у зоряному світлі, оскільки воно було заблоковане ядром Хірона, а також матеріалом, розташованим на відстані від 300 до 400 кілометрів з обох боків”, – йдеться в заяві Сікафуз. Зокрема, коли Хірон рухався над зіркою, вчені спостерігали провали у зоряному світлі, спричинені пиловим матеріалом на радіусах 352, 344 і 316 кілометрів (приблизно 219, 214 і 196 миль) від центру Хірона. Іншими словами, це було на висоті від 100 до 130 кілометрів (від 60 до 80 миль) над поверхнею Кентавра. Після того, як Хірон віддалився від зірки, вчені спостерігали ще два провали на відстані 357 і 364 кілометрів (221 і 226 миль) від центру Хірона.
Якби Хірон мав лише два стабільних кільця, можна було б очікувати лише дві пари симетричних провалів у світлі по обидва боки від нього. Аномальний третій провал з одного боку Кентавра свідчить про те, що ситуація не така однозначна. Крім того, провали, спричинені таємничим матеріалом, схоже, відбулися за десятки кілометрів від місць розташування кілець, виміряних у 2011 році (хоча вони і вкладаються в межі похибки спостережень.
