Міжнародна співпраця у науці є ключовим показником інтеграції вчених у глобальну дослідницьку спільноту. Частка публікацій у співавторстві з іноземними науковцями свідчить не лише про наукову мобільність, але й про спроможність залучати нові знання, ресурси та партнерства. В Україні ця динаміка в останні роки має як позитивні, так і тривожні тенденції.
У 2020–2023 роках частка таких міжнародних публікацій у Національній академії наук України зменшилась з 41,5% до 40,8%. Натомість в українських університетах — зросла з 26,2% до 32,3%. Попри це, ці показники все ще поступаються країнам із розвиненою науковою системою: у Німеччині, Франції, Нідерландах та Великій Британії частка міжнародних публікацій перевищує 60%.
До 2022 року серед основних партнерів українських вчених залишалися науковці з Росії. У 2020–2021 роках найбільше статей НАН України було створено саме у співпраці з ними. В університетах тоді лідирувала Польща, а Росія займала друге місце. З початком повномасштабного вторгнення Росії ситуація різко змінилась: у 2022–2023 роках польські науковці стали основними партнерами і для НАН, і для університетів. Також зросла співпраця зі Словаччиною, Німеччиною, США та Китаєм — державами з потужним науковим фінансуванням.
Найбільше міжнародних публікацій традиційно припадає на фізичні науки та інженерію. Проте університети демонструють більше міждисциплінарності — зростає частка публікацій у біомедичних, гуманітарних та соціальних науках, а також у науках про життя та землю. Такий баланс почав покращуватись у 2022–2023 роках.
Окрему увагу дослідники звертають на рівень цитування міжнародних публікацій. У статтях, створених у співавторстві з іноземцями, цей показник помітно вищий. Зокрема, у НАН України він залишився стабільним (близько 7%), а в університетах зріс — з 7,0% до 9,6% серед найбільш цитованих у світі (топ-10%). Статті українських університетів у біомедичних науках мають вищий рівень цитування, ніж аналогічні публікації НАН.
Експерти наголошують: посилення міжнародної наукової співпраці — стратегічно важливе завдання. Це має підтримуватися не лише ініціативами окремих науковців, а й системними зусиллями з боку держави, керівництва установ та університетів.
Матеріали підготовлено за статтею Мирослави Гладченко, наукового співробітника Центру моніторингу наукової та інноваційної діяльності Університету Антверпена:
Hladchenko, M. (2025). International collaboration of Ukrainian scholars: Effects of Russia’s full-scale invasion of Ukraine.
Слідкуйте за найважливішими новинами науки та освіти в нашому Telegram-каналі.
