Нове дослідження показало, що екзопланета WASP-107b має дивні піщані хмари високо в атмосфері. Хоча космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) може витрачати багато часу на спостереження за найвіддаленішими ділянками раннього Всесвіту, коли галактики тільки починали формуватися, він також проводить багато часу, зосередженого на об’єктах, набагато ближчих до нас – таких як атмосфери екзопланет у нашому галактичному сусідстві.
Команда європейських астрономів використала спостереження JWST, щоб деталізувати склад атмосфери сусідньої “пухнастої” екзопланети під назвою WASP-107b. Дослідники виявили водяну пару, діоксид сірки і навіть хмари силікатного піску в динамічній атмосфері екзопланети. Нове дослідження також може допомогти нам краще зрозуміти хімічний склад далеких планет. Екзопланета WASP-107b – одна з планет з найнижчою щільністю, відомих астрономам, іноді її порівнюють з кометою. Планета приблизно такого ж розміру, як Юпітер, але має лише 12% його маси. WASP-107b розташована приблизно за 200 світлових років від Землі, і їй потрібно лише шість днів, щоб обернутися навколо своєї рідної зірки, яка трохи холодніша і менш масивна, ніж наше Сонце.
Низька щільність планети дозволила астрономам зазирнути в атмосферу планети в 50 разів глибше порівняно зі спостереженнями більш щільних планет, таких як Юпітер. Перше відкриття діоксиду сірки (запах, який виділяється, коли ви запалюєте сірник) здивувало астрономів. Це пояснюється тим, що зоря WASP-107b випромінює відносно невелику частку високоенергетичних світлових фотонів через те, що планета менша за розміром і холодніша. Однак низька густина планети означає, що ці фотони можуть проникати глибоко в атмосферу WASP-107b, спричиняючи хімічні реакції, які створюють діоксид сірки.
Окрім діоксиду сірки, астрономи також відзначили наявність висотних хмар, що складаються з дрібних силікатних частинок – по суті, дійсно дрібнозернистого піску. Дослідники припускають, що піщані хмари формуються подібно до водяної пари і хмар на Землі, тільки з крапельок піску. Коли краплі піщаного дощу конденсуються і падають, вони стикаються з дуже гарячими шарами планети, де перетворюються на силікатну пару і переміщуються назад вгору, де знову конденсуються, утворюючи хмари.
Відкриття хмар піску, води та діоксиду сірки на цій пухнастій екзопланеті є важливою віхою. Воно змінює наше розуміння формування та еволюції планет, проливаючи нове світло на нашу власну Сонячну систему.
