Фінансування освіти у 2026 році заплановано на рівні 2,8% ВВП — це на 0,6 відсоткового пункта більше, ніж у 2025 році. Водночас показник усе ще нижчий за довоєнний рівень 2021 року, коли на освіту спрямовували 3,1% ВВП. Про це йдеться в дослідженні Центру економічної стратегії (ЦЕС), присвяченому видаткам невоєнного бюджету України.
Освіта у 2026 році, як і у 2021-му, посідає п’яте місце у структурі видатків державного бюджету. Найбільше коштів у секторі спрямовується на середню освіту — близько половини загального фінансування, а другою за обсягом є вища освіта.
Фінансування освіти у 2026 році та зарплати педагогів
Одним із ключових джерел фінансування загальної середньої освіти залишається освітня субвенція, з якої, зокрема, фінансується оплата праці педагогічних працівників.
За даними ЦЕС, із 2024 року її обсяг номінально залишався на рівні близько 103 млрд грн, однак через інфляцію реальний обсяг фінансування скорочувався.
У 2026 році ситуацію частково змінило заплановане підвищення зарплат освітянам: на 30% із січня та ще на 20% із вересня. Кошти з програми «Престижність праці в сфері освіти» протягом року були спрямовані на освітню субвенцію, унаслідок чого її обсяг зріс до 129 млрд грн.
Проте, як зазначають аналітики, навіть після цього в реальному вимірі фінансування субвенції залишається нижчим за рівень 2021 року.
У ЦЕС вважають, що Україні необхідно визначити довгостроковий механізм збільшення оплати праці, який забезпечуватиме гідну компенсацію працівникам сфери освіти.
Близько мільйона дітей шкільного віку перебувають за кордоном
Окремою проблемою для освітньої системи залишається демографічна ситуація.
За оцінками, наведеними в дослідженні, після 2022 року кількість дітей шкільного віку на підконтрольній Україні території різко скоротилася через міграцію та окупацію.
Близько 1 млн дітей шкільного віку перебувають за кордоном, без урахування територій Росії та Білорусі. Ще близько 300 тис. дітей перебувають на тимчасово окупованих територіях, без урахування Автономної Республіки Крим.
Особливо відчутні зміни у сільській місцевості. За даними ЦЕС, у сільських школах у середньому на одного вчителя припадає 7 учнів, тоді як у міських — 12.
Аналітики звертають увагу, що невеликі школи не завжди можуть забезпечити викладання всіх предметів відповідними фахівцями, що створює додаткові ризики для якості освіти.
Студентів стало менше, але повільніше, ніж молоді студентського віку
Зміни торкнулися й системи вищої освіти.
Після початку повномасштабного вторгнення частина молоді виїхала за кордон, залишилася на тимчасово окупованих територіях або долучилася до Сил оборони.
За даними дослідження, кількість людей студентського віку скоротилася на 29%, тоді як кількість студентів — на 13%.
При цьому в реальному вимірі скорочуються й обсяги фінансування вищої освіти.
ЦЕС рекомендує продовжувати модернізацію мережі ЗВО
Аналітики звертають увагу і на розпорошеність фінансування системи вищої освіти. Частина університетів була релокована через окупацію та бойові дії, водночас можливості переміщених закладів повноцінно забезпечувати освітній процес відрізняються.
У ЦЕС рекомендують продовжувати політику модернізації мережі закладів вищої освіти. Насамперед увагу пропонують приділяти релокованим ЗВО та філіям із невеликою кількістю студентів, за винятком випадків, коли вони виконують важливу функцію або є містоутворюючими.
Загалом експерти рекомендують державі визначити довгострокові пріоритети фінансування освіти та концентрувати ресурси на реформах, які вже розпочато.
Дослідження «Освіта. Огляд видатків невоєнного бюджету-2026» підготували експерти Центру економічної стратегії Олександра Мироненко, Марія Репко, Ірина Іпполітова та Юлія Александрова.
