У вищій освіті знову спалахнув скандал із плагіатом

Українське наукове середовище знову опинилося в епіцентрі гучних скандалів, пов’язаних із плагіатом. Після серії викриттів у провідних університетах країни стало очевидно, що проблема академічної недоброчесності має системний характер — і зачіпає не лише окремих викладачів, а й керівників вишів та високопосадовців Міністерства освіти і науки.

Одним із найсвіжіших випадків став викритий плагіат у кандидатській дисертації доцентки кафедри маркетингу та міжнародної торгівлі Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП) Юлії Гаврилюк. Як з’ясували експерти, понад половину тексту — 91 зі 164 сторінок — становлять запозичення з чужих наукових праць без належного цитування. Частина матеріалів, за висновками дослідників, була перекладена з англійських джерел, зокрема зі звіту Міжнародного енергетичного агентства (IEA) за 2009 рік, а решта — майже дослівно переписана з українських дисертацій, серед яких робота Анни Слободяник 2013 року.

Крім того, виявлено фальсифікації даних — у таблицях, скопійованих із чужих праць, Гаврилюк змінила цифри, але навіть не перевірила правильність підрахунків: суми не збігаються. Дисертацію, що стала підставою для присудження наукового ступеня, було захищено у 2020 році в спеціалізованій вченій раді НУБіП під керівництвом професора Надії Резнік.

Університет, згідно з власним Положенням про академічну доброчесність, має право ініціювати внутрішнє розслідування й у разі підтвердження фактів плагіату — позбавити наукового ступеня. Проте станом на сьогодні жодної офіційної реакції керівництва НУБіП не було.

Паралельно з цим у науковій спільноті обговорюють ще одну серію викриттів, пов’язаних із керівництвом Київського національного університету технологій та дизайну (КНУТД). За результатами розслідування ініціативи “Плагіат і фальсифікації в наукових працях”, у наукових публікаціях ексректора Івана Грищенка, його проректорки Людмили Ганущак-Єфіменко та професорки Валерії Щербак виявлено масштабні запозичення з чужих праць без посилань на авторів. Зокрема, у статті “Cluster enterprises as interactive form for implementation of business ideas with socially important population representations” (журнал Management, 2019) знайдено текстові збіги з дисертацією російського економіста Василя Куца (Москва, 2012) і з працею академіка РАН Олександра Татаркіна. При цьому стаття вийшла у журналі, засновником якого є сам КНУТД, а головним редактором — ексректор Грищенко, що ставить під сумнів незалежність рецензування.

Ще один скандал стосується заступника міністра освіти і науки Миколи Трофименка. У його кандидатській дисертації 2011 року експерти виявили плагіат на 27 сторінках (приблизно 19% тексту), а в докторській, захищеній у 2024 році, — щонайменше 33 сторінки запозичень. Серед джерел — як російські, так і західні публікації, зокрема книга “Public Diplomacy of Multilateral Organizations: The Cases of NATO, EU, and ASEAN” (Zlatko Pagovski, 2015).

Скарги щодо дисертацій Трофименка вже подано до НАЗЯВО, проте сам він ситуацію поки не коментує.

Експерти наголошують, що такі випадки не є поодинокими. Академічний плагіат серед викладачів і керівників університетів набув системного характеру, а відсутність дієвих механізмів покарання лише стимулює безкарність. У результаті наукові ступені втрачають авторитет, а справжні дослідники — довіру до системи.

“Коли недоброчесність стає нормою для тих, хто має бути прикладом, наука перестає бути наукою — це перетворюється на бюрократичний фарс”, — зазначають представники ініціативи “Плагіат і фальсифікації в наукових працях”.

Поки держава планує підвищення зарплат викладачам і збільшення фінансування освіти, у самій системі освіти триває криза довіри. Без рішучої боротьби з плагіатом і фальсифікаціями ці фінансові кроки ризикують залишитися лише косметичними змінами.

Матеріали взято з сайту “Плагіат і фальсифікації в наукових працях“

Слідкуйте за найважливішими новинами науки та освіти в нашому Telegram-каналі.