Скандал навколо реформування системи українських наукових фахових видань продовжує набирати обертів. Наша редакція вже звертала увагу на проблеми, пов’язані з непрозорістю реформи системи наукових фаховихвидань. Зокрема, у публікації «30 травня, якого не було: як непрозора реформа ставить під удар українську науку» ми аналізували питання дотримання встановлених строків формування рейтингових списків, відсутності їх офіційного оприлюднення та можливих ризиків зміни результатів оцінювання після 30 травня 2026 року.
Поки професійна спільнота обговорює законність нової процедури формування Переліку наукових фахових видань України та можливі порушення під час її реалізації, з’явилася ще одна обставина, яка неминуче впливатиме на суспільне сприйняття цієї реформи.
Йдеться про академічну доброчесність одного з її ключових публічних представників — заступника Міністра освіти і науки України Дениса Курбатова.
Раніше наша редакція вже звертала увагу на інформацію щодо відкликання (ретракції) однієї з наукових публікацій, серед авторів якої є Денис Курбатов. Тоді йшлося про статтю «Structure, substructure and chemical composition ofZnO nanocrystals and films deposited onto flexible substrates», щодо якої видавцем було встановлено значне дублювання тексту та графічних матеріалів з іншими роботами, опублікованими у близький часовий період.
У міжнародній практиці академічного видавництва суттєве дублювання тексту та ілюстративних матеріалів між кількома науковими публікаціями розглядається як можливе порушення принципів публікаційної етики та академічної доброчесності. Зокрема, йдеться про принципи оригінальності наукового результату, неприпустимості самоплагіату та дублювання публікацій (duplicate publication), доброчесного представлення результатів наукових досліджень, а також відповідальності автора за достовірність і унікальність опублікованого матеріалу. Саме з цієї причини відповідний міжнародний видавець застосував до статті процедуру ретракції.
Варто зазначити, що відповідно до статті 42 Закону України «Про освіту» одним із проявів порушення академічної доброчесності є академічний плагіат, під яким розуміється оприлюднення результатів, отриманих іншими особами, як власних, або відтворення опублікованих текстів чи інших результатів творчої діяльності без належного посилання на автора. У міжнародній публікаційній практиці до порушень академічної доброчесності також відносять самоплагіат та дублювання наукових публікацій, коли значні фрагменти тексту, ілюстративного матеріалу або результатів дослідження повторно використовуються без належного інформування редакції та читачів.
Втім, як стало відомо, це був не поодинокий випадок.
У травні 2026 року на платформі ScienceDirect було оприлюднено повідомлення про відкликання ще однієї наукової статті, серед авторів якої є Денис Курбатов, — «Structural properties and chemical composition of ZnOfilms deposited onto flexible substrates by spraying polyol mediated nanoinks», опублікованої у відомому міжнародному науковому виданні Micro andNanostructures. У відповідному повідомленні видавця зазначено, що стаття має статус «Retracted».
Як і у попередньому випадку, підставою для ретракції, згідно з офіційним повідомленням видавця, стало значне дублювання тексту та графічних матеріалів з іншими науковими роботами, опублікованими у близький часовий період. Такі обставини у міжнародній практиці розглядаються як можливі ознаки порушення принципів академічної доброчесності, зокрема принципів оригінальності наукової публікації, недопущення дублювання наукових результатів та належної публікаційної етики.
Сам по собі факт ретракції ще не означає автоматичного встановлення вини конкретного співавтора, адже остаточні висновки щодо ролі кожного автора можуть відрізнятися залежно від обставин конкретної публікації. Водночас у міжнародній академічній практиці саме наявність повторних випадків відкликання наукових робіт традиційно розглядається як фактор, що потребує особливої уваги та ретельної перевірки.
Особливо актуальним це питання стає тоді, коли йдеться про посадову особу, яка бере безпосередню участь у формуванні державної політики у сфері науки та оцінюванні академічної доброчесності інших.
Саме Міністерство освіти і науки України сьогодні реалізує масштабну реформу системи наукових фахових видань, у межах якої редакції журналів проходять багаторівневу перевірку на відповідність вимогам публікаційної етики, відкритості, прозорості редакційних процедур та міжнародним стандартам академічної доброчесності. Для багатьох українських наукових журналів наслідком такої перевірки може стати виключення з Переліку та фактична втрата можливості функціонувати у звичному форматі.
Саме тому виникає закономірне суспільне питання: чи може особа, наукові публікації якої двічі ставали предметом процедури ретракції, бути моральним арбітром у питаннях академічної доброчесності та брати участь у формуванні політики оцінювання інших?
Світова практика останніх років демонструє значне посилення уваги до проблеми ретракцій та академічної етики. Провідні міжнародні видавці дедалі жорсткіше реагують на випадки дублювання публікацій, порушення принципів авторства, маніпуляцій із даними та інших форм наукової недоброчесності. За оцінками міжнародних досліджень, значна частина ретракцій пов’язана саме з порушеннями академічної етики, а не лише з технічними помилками.
У цій ситуації йдеться не про персональні нападки і не про бажання поставити під сумнів професійні досягнення окремої особи. Йдеться про інституційну довіру. Якщо держава вимагає від українських журналів безумовного дотримання принципів академічної доброчесності, то ці самі стандарти повинні однаково застосовуватися і до посадових осіб, які реалізують відповідну політику.
Українська наука потребує не лише нових правил, а й довіри до тих, хто ці правила встановлює та контролює їх дотримання. А довіра починається з прозорості, відкритості та готовності до однаково високих стандартів для всіх без винятку.
Редакція й надалі стежитиме за розвитком ситуації та інформуватиме читачів про нові обставини, пов’язані з реформуванням системи наукових фахових видань України та питаннями академічної доброчесності посадових осіб, відповідальних за реалізацію державної політики у цій сфері.
