Після початку повномасштабної війни тисячі українських науковців опинилися за межами країни. Дехто тимчасово, у межах академічної мобільності, інші — у пошуках стабільності та безпеки. Постає запитання: чи можливо зупинити відтік фахівців і які умови сприятимуть їх поверненню або ефективній співпраці з Україною з-за кордону?
Про це розповідають співзасновники спільноти «Українська наукова діаспора».
Зміна наукової географії
За оцінками Міністерства освіти і науки, за кордоном перебуває близько п’яти тисяч українських науковців. Більшість із них працює в університетах Польщі, Німеччини, Чехії, а також у країнах Північної Європи. Водночас політика українських вишів щодо своїх співробітників за кордоном суттєво різниться: від збереження посад до вимоги обов’язкової фізичної присутності.
Фактори повернення і нові очікування
Ключовими умовами, які можуть мотивувати науковців до повернення, залишаються безпека, стабільні довгострокові контракти, наявність технічної та дослідницької інфраструктури. Значну роль відіграє також наукове середовище — підтримка колег, наявність спільних тем для дослідження, адекватне навантаження та інституційна підтримка.
Повернення може бути вигідним і економічно — особливо для вчених старшого віку, які планують майбутнє в Україні.
Українські науковці дедалі активніше виступають як носії правди про війну, адвокати інтересів України в академічному середовищі. Це включає публічні лекції, створення освітнього контенту, участь у міжнародних конференціях, роботу над виключенням проросійських впливів у глобальній академічній мережі.
Разом із тим, українські вчені стикаються з конкуренцією і відкритими погрозами з боку представників проросійських кіл у науці, особливо в країнах Центральної та Північної Європи.
Слідкуйте за найважливішими новинами науки та освіти в нашому Telegram-каналі.
